Якщо ви думаєте, що пропаганда – це якесь новітнє явище, то ви помиляєтеся. Пропаганда стара, як світ. Як тільки люди почали поширювати інформацію – вони почали пропагувати, хоча слова такого, звісно, і не використовували.
***
ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ ТЕРМІН «ПРОПАГАНДА»
Поява терміну «пропаганда» пов’язана з буллою Папи Римського від 22 червня 1622 року, яка називалася Congregatio de Propaganda Fide. У цьому посланні йшлося про створення органу, котрий координуватиме місіонерську діяльність, тобто буде опікуватися поширенням правильного з точки зору Ватикану віровчення та переконуванням людей інших релігій. Отже, слово латинського походження і буквально означає «те, що підлягає поширенню».
Так ми і прийшли до визначення терміну пропаганда – це цілеспрямоване поширення ідей і моделей поведінки з метою впливу на суспільну думку. Від звичайного переконування її відрізняють такі риси, як однобокість, масовість, системність і маніпулятивність.
***
ПРОПАГАНДА – ЦЕ ПОГАНО?
Зараз ми часто сприймаємо поняття «пропаганда» з негативним відтінком. Однак спочатку такої конотації не було. До кінця XVIII століття термін розповсюдився за межі церковної сфери та почав усе частіше використовуватися в політичному контексті. Лише до середини XIX століття, коли він уже стабільно асоціювався з політикою, почав набувати у суспільному сприйнятті негативних рис. Зокрема цей процес пов’язують із Французькою революцією.
Після Першої світової війни в Європі з’явилася низка диктатур, термін «пропаганда» тепер сприймався здебільшого негативно. Третій Рейх мав Міністерство пропаганди та громадської просвіти, СРСР – відділ агітації та пропаганди при ЦК КПРС.
Агітаційні плакати Третього Рейху і СРСР. Джерело Громадське радіо
Сучасне негативне ставлення до пропаганди великою мірою ґрунтується на тому, що багато людей сприймають її виключно як тоталітарний метод поширення інформації. Черговим «доказом» на підтвердження цієї тези служить приклад росії, яка є тоталітарною і активно використовує пропаганду.
Тут треба розуміти, що в тоталітарній державі вся пропаганда підпорядкована єдиній меті, вона має ідеологічне завдання (а ідеологія в тоталітарному режимі одна) і всі її засоби та інструменти скеровуються саме на це. Пропаганда в такому суспільстві займається створенням певної моделі світу, вигідної владі. При цьому використовуються не лише засоби журналістики, а й підключається мистецтво, найбільше література, музика і кіно як наймасовіші по охопленню аудиторії. Іще один засіб, котрий часто використовувався в часи СРСР, – це масові демонстрації, які мали засвідчувати всенародну підтримку влади. Мета такої інформаційної роботи – змінювати світогляд суспільства у зручний для правлячої верхівки бік.
Пропаганда грає на тому, що:
по-перше, люди – соціальні істоти, тобто ми завжди звертаємо увагу на те, як поводиться наше оточення;
по-друге, легше наслідувати зразок, ніж прокладати свій власний шлях, і це стосується моделей поведінки також;
по-третє, люди схильні довіряти авторитетам, тому до будь-якої пропаганди неодмінно залучаються лідери думок.
Саме через ці особливості сприйняття та поведінки люди і потрапляють під вплив пропаганди.
Важко уявити людину, яка б ніколи не читала книг з пропагандистською прошивкою (такі, як правило, є у шкільній програмі з літератури) або не чула пропагандистських пісень. Різниця між тоталітаризмом і демократією в тому, що в демократичному суспільстві є доступ до творів, які відображають різні точки зору, а в тоталітарному – існує тільки один, «правильний» варіант, а все інше в кращому випадку лишається невиданим/непоміченим, у гіршому – під прямою забороною і навіть карається переслідуваннями.
Щоб розібратися ще краще, чи пропаганда – це лише погано, давайте подивимося, які функції вона виконує.
***
ФУНКЦІЇ ПРОПАГАНДИ
Звісно, форми пропаганди стають досконалішими з розвитком технологій та з розширенням медіапростору, проте її функції залишаються сталими протягом довгого періоду, про що говорить дослідник цього питання В. Торічний.
Сучасна пропаганда виконує такі функції:
1. Боротьба з ідейними супротивниками.
2. Управління інтерпретаціями подій на основі переконання аудиторії в правомірності поглядів і позицій комунікатора. Тобто завдання пропаганди в цьому контексті – не поінформувати, а перебудувати сприйняття так, як це вигідно комунікатору. Масовій аудиторії пропонуються конкретні зразки мислення і оцінювання подій (самому копати не треба – ось бери зразок). Яскраве втілення цієї функції ми бачимо на прикладі російської пропаганди.
3. Обов’язкова відповідь на випади противника, нейтралізація його зусиль. Тут починає використовуватися такий інструмент, як контрпропаганда. Це дуже важлива функція: грамотне реагування на пропаганду супротивника може звести нанівець усі його зусилля. Тобто, як бачимо, пропаганда може бути дуже корисною – неодноразово ми так розбивали ретельно побудовані російські пропагандистські меседжі.
4. Контроль над свідомістю населення.
5. Практична активізація свідомості, тобто спонукання аудиторії до певних дій.
Пропаганда – це форма комунікації. Подобається нам чи ні, проте це невід’ємна частина інформаційної взаємодії політичного керівництва та соціуму. У воєнний час вона тісно пов’язана з тактичними й стратегічними завданнями фронту, проте загалом зберігає свій функціонал, наведений вище.
Треба вміти розпізнавати пропаганду супротивника і нейтралізувати її. Щоби контрпропаганда була успішною, вона має бути якіснішою за пропаганду, тож це завдання складніше. Наразі Україна досить успішно справляється з російською пропагандою, а результатом цього є те, що і українці всередині країни, і світова спільнота знають, що відбувається, попри численні постійні намагання росії перекручувати факти.
Ілюстрація: Patrick Fore, відкритий ресурс Unsplash
Авторка: Юлія Панченко (Iuliia Panchenko)