Повномасштабне вторгнення росії в Україну посилило інформаційну війну, котра тривала й раніше. Хоча слово «фейк» ми особливо часто почали чути після 24 лютого 2022 року (і тепер його знає, напевно, кожен українець), проте з самими інформаційними фейками стикалися й раніше (згадаємо «розіп’ятого хлопчика»).
Багато людей тільки зараз вповні усвідомили, якої шкоди може завдати дезінформація. Часто фейки роблять дуже майстерно і їх справді важко відрізнити від реальних новин. Але гарні новини полягають у тому, що все-таки фактчекінг (перевірка сумнівних фактів і тверджень) – це навичка, тож її можна розвинути.
***
ЩО ТАКЕ ФЕЙК
Фейк (англ. fake – підробка) – це неправдива інформація, розповсюджена під виглядом новин, або подання фактів у спотвореному трактуванні.
Як правило, фейки створюються цілеспрямовано та мають певну мету. Неправдива інформація у якийсь спосіб вигідна автору фейка: викликати реакцію на певне явище чи подію, скомпрометувати, посіяти сумнів, підірвати довіру до медіа, приховати правду тощо. Часто фейк подається у формі сенсації, емоційної інформації – і через це швидко розповсюджується. З іншого боку, за цією ж «сенсаційною формою» його можна й розпізнати.
Фейки можуть створюватися і випадково: наприклад, коли медіа дуже поспішає оприлюднити інформацію і не перевіряє її належним чином, пропускаючи помилки. Але все ж умисне спотворення чи свідома дезінформація зустрічаються значно частіше.
***
ВИДИ ФЕЙКІВ
За формою фейки можна поділити на:
фотофейки;
відеофейки;
тексти-фейки;
акаунти вигаданих людей у соціальних мережах.
Тобто фейки бувають дуже різні і можуть існувати в усіх проявах медіапростору.
Якщо ж говорити про зміст, то, приміром, BBC пропонують таку просту класифікацію:
неправдиві новини, поширені навмисно;
новини, які містять у собі правдиву інформацію, але не є цілком точними.
Фахівці з Університету Західного Онтаріо класифікують детальніше:
навмисно створені фейки;
жарти, сприйняті серйозно;
масштабні містифікації;
перекручене викладення реальних фактів;
історії, де «правда» суперечлива (наприклад, захисник свого краю для одних – «бандерівець» для інших).
Як бачимо, ці класифікації та інші, які можемо знайти, за змістом зводяться до одного: фейк – це в переважній більшості випадків умисна, іноді ненавмисна неправда, що розповсюджується з метою маніпуляції.
***
ЯК РОЗПІЗНАТИ ФЕЙК
Найперше, з чого варто розпочинати боротьбу з фейками – це усвідомлення, що до інформації завжди треба критично ставитися. З цього випливає розуміння, що необхідно перевіряти ті дані, які викликають сумнів.
А що ж саме може викликати сумнів? Розберемо детальніше.
1. Виражена емоційна забарвленість.
Професійний журналіст повідомляє факти про подію/явище. Він дає можливість своїй аудиторії самостійно емоційно відреагувати на новину. Якщо ж ви стикаєтеся з тим, що вам намагаються нав’язати якусь емоцію – то знайте: вами прагнуть маніпулювати. Імовірно, що інформація взагалі не відповідає дійсності, тобто є фейком.
2. Клікбейтний заголовок.
Клікбейт (від англ. click – клацання + bait – наживка) – заголовок чи візуально помітна фраза у дописі в соціальних мережах, що змушує користувача натиснути на нього. Дуже важливо читати далі заголовка. Доволі часто буває так, що заголовок чи клікбейтна фраза не пов’язані зі змістом новини або є відверто маніпулятивними.
3. Текст капслоком і знаки оклику.
Особливо якщо це заголовок. Капслоком пишуть, коли намагаються будь-що привернути увагу, це ніби кричати: «Агов, ти! Дивися сюди!». Те ж само і зі знаками оклику. Медіа, які дбають про свою репутацію, не дозволяють собі таких прийомів. Тож подібні прояви мають викликати у вас здоровий скепсис і дуже прискіпливе ставлення до новин у такому візуальному оформленні.
4. Невідомі та анонімні експерти.
Якщо в матеріалі автор посилається на експертів з інституцій, про які ви ніколи не чули, або (тим більше!) на анонімних, використовує конструкції на кшталт «фахівці стверджують», «науковці кажуть», «дослідження доводять», не надаючи конкретних посилань на ці твердження та дослідження – то у вас має виникнути велике питання до достовірності цих даних. Не можна покладатися на невідомі джерела.
5. Сумнівні посилання.
Будь-яка новина у серйозному медіа повинна містити посилання на першоджерело – офіційні сайти різних служб і організацій, фотодокази, цитати з перших вуст тощо. Жодних посилань немає? Це дзвіночок. Перевіряйте наявні в матеріалі лінки. Якщо вони ведуть на сторонній ресурс, тільки на головну сторінку сайту (а не на власне повідомлення) або якщо вибиває помилку – це може означати, що перед вами фейк. Не читайте новин із ресурсів, про які ви нічого не знаєте.
6. Однобоке висвітлення події.
Щоб сформувати об’єктивну думку щодо події чи явища, у вас має бути достатньо різносторонньої інформації. Якщо в матеріалі представлені коментарі тільки однієї сторони, він не може претендувати на об’єктивність. Вивчайте та співставляйте різні джерела.
7. Дата і час публікації.
Один із прийомів, яким користуються автори фейкових новин, – це видавання старих публікації за нові. Особливо часто це трапляється зараз – давні воєнні події видають за актуальні. Тож якщо в матеріалі є посилання на інші джерела, обов’язково проглядайте їх, звертаючи увагу на час публікації. Також можна скопіювати цитату з тексту і забити її в Google – можливо, вам видасть першоджерело і першу дату публікації.
Якщо мова йде про відео – звертайте увагу на пору року (чи відповідає реальній), на локацію, на мову, якою говорять люди. За допомогою Google Maps можна з’ясувати, чи дійсно відео знято там, де стверджує автор.
8. Містика і конспірологія.
Тут у вас не має бути жодних сумнівів: якщо автор звертається за експертною оцінкою до гадалок, тарологів, нумерологів, звинувачує у всьому масонів і так далі – це фейк, закривайте ту вкладку.
***
ДЕ ПЕРЕВІРИТИ ДАНІ
На сьогодні існують різні сервіси та боти для фактчекінгу. Приміром, уже в перші дні вторгнення команда харківського онлайн медіа Gwara Media створила телеграм-бот ПЕРЕВІРКА. Надіславши йому будь-яку новину українською чи англійською мовами, протягом 24 годин користувач дізнається, чи варто довіряти цьому допису. Також бот пропонує добірку актуальних фейків зі спростуваннями, яка постійно оновлюється.
Є програми для перевірки зображень. Наприклад, для браузера Google Chrome можна встановити RevEye plugin. Ця програма шукає зображення в інтернеті, і якщо воно вже десь публікувалося – сповіщає про це користувача, указуючи де і коли це було. Можна перевірити зображення і просто в Google Images – завантаживши на сторінці картинку, бачимо, чи використовувалася вона вже десь.
***
На жаль, часто за поширення неправдивої інформації неможливо притягнути до відповідальності. При цьому контролювати інформаційний потік в інтернеті нереально, тож відсіювати дезінформацію – завдання кожної свідомої людини.
Ілюстрація: bruce mars, відкритий ресурс Unsplash
Авторка: Юлія Панченко (Iuliia Panchenko)