Дезінформація може мати ще гірші наслідки, якщо нею займаються журналісти. Так трапилося у Косово та інших країнах. Обов'язок журналістів — інформувати суспільство, що своєю чергою означає перевірку будь-якої інформації, яку вони отримують та публікують у ЗМІ. Якщо журналісти публікують неперевірену інформацію, то ризикують забруднити інформаційне середовище суспільства. На жаль, такі випадки непоодинокі. Їх небагато, але хай там як, їх потрібно голосно критикувати та засуджувати не лише для того, щоб їх не повторити та вберегти громадян від дезінформації, а й тому, що публікація неперевіреної інформації шкодить професії журналіста та її іміджу в суспільстві.

Дезінформація про видатного актора Міруша Кабаші є одним із прикладів, що підкреслюють відсутність уважності та лінощі деяких журналістів, які недбало пропустили перший етап у журналістській роботі, тобто перевірку інформації, та опублікували дезінформацію про смерть пана Кабаші. Ця дезінформація викликала реакцію суспільства, яке було переконане у її правдивості. На цьому прикладі можна зробити два важливі висновки. По-перше, недотримання стандартів професійної журналістики та поспішне оприлюднення інформації без її перевірки продовжують підривати місію журналістів. Другий висновок стосується суспільства, його непідготовленості до медіаконтенту та відсутності критичного оцінювання інформації, незалежно від її характеру.

Наслідки такої дезінформації про ймовірну кончину актора Міруша Кабаші або дезінформації про будь-яку іншу видатну особистість у соціальному, політичному, культурному, мистецькому житті можуть викликати різну реакцію в суспільстві та вплинути на його добробут. Такий матеріал може спровокувати заворушення та порушення громадського порядку та навіть вплинути на перебіг політичного чи соціального процесів. Таким чином, це соціальне явище виявляє потребу в медіаграмотності та підкреслює необхідність деяких навичок століття, зокрема, розуміння медіа, аналіз медіаконтенту та використання медіа, які повинні опанувати якомога швидше усі верстви населення. Якщо нинішня ситуація існуватиме надалі, ми матимемо суспільство, яким загалом легко маніпулювати та якому бракує критичного мислення. Для усунення дезінформації в медіа та, принаймні, для звуження ґрунту для її поширення, необхідна цілеспрямована суспільна та професійна реакція на такі явища.

Отже, у випадку з актором Мірушем Кабаші аудиторія повірила в дезінформацію, хоча новина не мала підтвердженого джерела. Це питання порушується в моделі трьох базових запитань, створеній для громадян, але в сучасному медіасередовищі воно стосується і журналістів, які часто також є джерелом інформації в соціальних мережах або отримують новини з інших ЗМІ та без перевірки доносять їх далі до своєї аудиторії. Така практика завдає шкоди репутації журналіста, медіа та журналістики, які, так чи інакше, є об’єктами політики, яка порівнює медіа з «фейковими новинами», тобто журналістика не для інформування суспільства, а навпаки, для дезінформації.

Тож журналісти перед тим, як публікувати репортаж, повинні відповісти принаймні на два з трьох запитань моделі, зокрема, хто є джерелом інформації та на яких офіційних джерелах вона ґрунтується.

Фонова ілюстрація: Photo by Seventyfour from Adobe Stock / Adobe Stock license