Сім'я є одним з базових інститутів нашого суспільства. “Сім'ї” можуть бути різними, але в більшості випадків, саме сім'я відіграє ключову роль у процесі соціалізації людини, поряд з іншими інститутами, такими як школа чи робота. Не забуваймо, що процес соціалізації завжди динамічний і може відбуватися протягом усього життя людини. Саме тому в умовах швидкозмінного суспільства, яке стрімко цифровізується, людям доводиться адаптуватися до нових умов та викликів цифрового світу і чи не найкраще у цьому можуть допомогти саме наші рідні.
Можна довго сперечатись, хто з членів сім`ї - діти, дорослі (батьки) чи люди похилого віку (бабусі та дідусі) перебувають у більшій зоні цифрового ризику. Проте зрозуміло, що піддаватися цифровим загрозам можуть люди незалежно від географічного розташування, віку, статі та інших ознак. Як підтвердження додамо, що відповідно до матеріалів розділу “Безпека дітей в інтернеті” на сайті Міністерства освіти і науки України - “...за даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування…”. Але з іншого боку, на сторінках Cybercrime Magazine можемо знайти інформацію, що у США “вважається, що збитки від шахрайства з людьми похилого віку коштують сім’ям до 36 мільярдів доларів на рік”, а також, що “...на відміну від багатьох міленіалів чи навіть бебі-бумерів, люди похилого віку…зазвичай…більш довірливі. Вони також менш схильні повідомляти про шахрайство через збентеження, сором або страх…”
Тому вважаємо за необхідне наголосити на 5 темах, які варто проговорити за сімейним столом з дітьми, дорослими та представниками старшого покоління:
1. Створення культури відповідальної цифрової поведінки у сім`ї
Для ефективного протистояння онлайновим загрозам, у сім`ї потрібно побудувати культуру відповідального цифрового споживання, а в деяких випадках навіть чітку систему дотримання базових правил цифрової безпеки усіма її членами.
Для цього потрібно:
- розділити між собою обов`язки для спільного навчання, обміну досвідом та запобігання небезпекам: хто, кого і чому може навчити? Який досвід мають діти, про що вони можуть розповісти? З якими загрозами стикались бабусі та дідусі? Що ми можемо всі разом робити, щоб допомагати один одному?
- створити алгоритм моніторингу онлайн активностей різних членів родини. Домовтесь, що ви будете спостерігати за онлайн поведінкою один одного з метою напрацювання порад та визначення зон ризику. Не забудьте про встановлення чітких особистих кордонів;
- створити довірливі стосунки, під час яких можна розповідати про свої помилки у віртуальному середовищі та як ви з ними справлялись;
- за потреби застосовувати програмне забезпечення батьківського контролю, за умови узгодження всіма членами родини.
2. Фішинг та фінансові крадіжки
Фішинг (походить від англійського слова - риболовля) - це незаконнне виманювання та крадіжка конфіденційної інформації (паролі, банківська інформація) користувачів в інтернеті, за допомогою фейкових сайтів, листів тощо.
Основна мета фішингу - взяти жертву “на гачок”, тобто привернути її увагу та отримати необхідну інформацію. Фішинг та фінансові крадіжки зазвичай відбуваються дуже швидко, не є розтягнутими в часі з метою дезорієнтації жертви і неможливості швидко оговтатись. Фішинг є небезпечним для всіх вікових категорій, але все ж дорослі та люди похилого віку, що мають певні фінансові заощадження, все частіше стають жертвами.
Поговоріть в родинному колі про те, що особливо в умовах війни росії проти України, зловмисники часто використовують сенситивні теми: гуманітарна допомога від держави та міжнародних організацій, збір коштів на лікування, амуніцію, зброю.
Попередьте рідних, що фішинг може здійснюватися за допомогою електронної пошти (начебто від банку, державних установ про виграші грошей чи спадкування майна), повідомлень у соціальних мережах, створення копій-фейків популярних сайтів чи інтернет-магазинів, назви яких можуть відрізнятись лише однією літерою чи цифрою.
Кібергрумінг
Грумінг онлайн (кібергрумінг/”кібердогляд”) - це поширена онлайн небезпека, що полягає у налагодженні довірливих стосунків між чужинцем (потенційним кривдником) з жертвою (молодою або дорослою людиною) з метою потенційного вчинення злочинів. Грумери можуть використовувати різні канали комунікації (публічні чати, чати в іграх, форуми, соціальні мережі) з метою формування почуття довіри та використання жертви у своїх цілях.
Відповідно до цілей грумінг умовно можна поділити на наступні види:
- фінансовий грумінг - коли особа налагоджує дружні стосунки з жертвою, проте має на меті заволодіти її грошима безпосередньо (просить допомогти в екстреній ситуації - “адже ви друзі”) або отримати доступ до банківської та іншої фінансової інформації. Грумер може навіть “вкладати” в жертву певні кошти, даруючи подарунки з метою відшкодування в набагато більшому розмірі;
- сексуальний грумінг - налагодження довіри відбувається з метою легкого вступу в інтимні стосунки та маніпуляції жертвою;
- політичний (екстремістський) грумінг - здійснюється плановано та відносно розтягнуто в часі у порівнянні з іншими видами, адже має на меті формування стійких політичних переконань у жертви та згодом маніпуляцію її волею та поглядами задля досягнення конкретних політичних цілей (страйки, мітинги, екстремістські дії, підготовка терористичних актів тощо);
- релігійний грумінг - здійснюється з метою формування стійких релігійних переконань у жертви та схиляння приєднання до різних релігійних рухів і сект;
- емоційний грумінг - передбачає встановлення довірливих стосунків з метою заподіяння шкоди жертві у потрібний злочинцеві момент. Використовується як елемент інформаційних війн для посіяння паніки та дестабілізації суспільства.
Кібербулінг
Кібербулінг (кіберзалякування) - це онлайн процес, що передбачає залякування, переслідування або знущання над особою, що може набувати різноманітних форм, від нападів у соціальних мережах до поширення персональної інформації в образливому виді. Важливо звернути увагу, що кібербулінг відрізняється від кіберхуліганства тим, що йому характерна регулярність процесу. Але з іншого боку в онлайні кібербулінг може відбуватися в анонімізованому форматі без географічної прив'язки. Якщо у реальному житті ми можемо обмежити/вплинути на загрозу у фізичному просторі, то в онлайн просторі вона є ще небезпечнішою. Важливо усвідомлювати, що жертва може не одразу зрозуміти, що відбувається, адже зловмисники не завжди використовують “прямі інструменти для образ” - як от лайка чи шантаж, часто мають місце заниження самооцінки, сприяння депресивним станам та доведення до самогубства.
Тому дуже важливо у родинному колі обговорити деякі форми яких кібербулінг може набувати:
доксинг - поширення без згоди персональних даних жертви;
аутинг - розголошення інформації про стан здоров'я особи та її приналежність до певних груп населення, як от до ЛГБТ+ спільноти;
харасмент - домагання та порушення особистих кордонів особи у повідомленнях, листах чи коментарях;
виключення - навмисна ізоляція особи з певної онлайн спільноти задля формування почуття самотності та непотрібності.
5. Секстинг
Досить недооціненою онлайн загрозою є секстинг, що передбачає обмін текстовими, фото та відеоповідомленнями сексуального або відвертого характеру між жертвою та кривдником.
Секстинг дуже дотичний до сексуального грумінгу, але часто може мати на меті не стільки вступ у сексуальні стосунки, скільки заволодіння відвертими матеріалами, які можуть використовуватись у власних цілях - залякуванні, шатажу тощо. Дуже важливо розуміти і правові наслідки таких дій для обидвох сторін, особливо коли йде мова про неповнолітніх членів родини.
Секстинг, як загроза, може передбачати: надсилання тексту, фото та відео сексуального чи еротичного емоційного забарвлення; обмін зображеннями оголених частин тіла однією зі сторін з метою отримання такого ж контенту у відповідь; онлайн відеочати сексуального вмісту тощо.
***
Підсумуємо, що в сучасному цифровому світі будь-хто може стати жертвою різноманітних онлайн загроз незалежно від віку та досвіду діяльності в онлайн середовищі, адже загрози можуть адаптуватися під кожну цільову групу. Саме тому в межах вашої родини варто поспілкуватись та обговорити можливі онлайн загрози, такі як фішинг та фінансові крадіжки, кібергрумінг, кібербулінг, секстинг та інші, з метою їх розуміння, обміну досвідом та пошуку шляхів запобігання або виправлення наслідків. Окрім цього, саме обговорення та формування в межах родини культури відповідальної цифрової поведінки є запорукою формування стійкого цифрового середовища.
Автор: Микола Попадюк
Фото: John Schnobrich on Unsplash