В останні кілька десятиліть уявлення про лідерство дуже змінилося, можна навіть стверджувати, що змінилося кардинально. Півтора століття тому неможливо було уявити, що політичним лідером, «тим, хто веде за собою» може стати жінка. Сто років тому вже почали з’являтися жінки-лідерки, але такі випадки траплялися настільки поодиноко, що явище сприймалося як виняткове. І навіть якихось п’ятдесят років тому ідея рівності чоловіків і жінок (у тому числі право на лідерство) здебільшого викликала скепсис.
Якщо вам здається, що це перебільшення і півстоліття тому все було майже так, як зараз, то я просто нагадаю, що до 1971 року у Швейцарії (західноєвропейській країні!) жінки не мали права голосу.
Але світ змінюється, і дедалі швидше. Рольові моделі, у тому числі моделі лідерства, теж зазнають трансформацій. Поступово на задній план відходять авторитет старших за віком («слухай мене, бо мені більше років» уже не аргумент), авторитет чоловіків («я чоловік, отже, я знаю/вмію краще» теж більше не спрацьовує), авторитет посадовців (уже недостатньо просто «бути начальником», аби мати вплив – багато людей не погоджуються сліпо виконувати вказівки керівництва). Лідерство у сучасному розумінні – це не про посаду чи статус. Це про вплив, який лідер має на своє оточення завдяки особистісним і професійним якостям.
Усе більше жінок стають активними в громадсько-політичному житті та демонструють своїми прикладами моделі ефективного лідерства.
***
ПРО ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ
Жінки стають лідерами у всіх сферах – політиці, бізнесі, громадській діяльності. Цей процес потребує часу. На високих керівних посадах жінок в Україні все ще небагато – варто лиш глянути на топ-менеджмент великих компаній або найвище керівництво держави, проте з року в рік можна бачити позитивну динаміку.
Звичний для патріархального суспільства гендерний розподіл ролей і функцій втрачає позиції. А що ж то за гендерний розподіл? Гендер – це соціальна стать. У традиційних суспільствах зазвичай мова йде лише про два гендери (хоча їх існує дуже багато), що прив’язані до біологічної статі. Тут панують певні уявлення про те, яким має бути чоловік і якою має бути жінка та які соціальні ролі вони мають виконувати.
Важливим моментом є те, що насправді БІОЛОГІЧНО зумовленими є всього лише кілька ролей: генетичних матері/батька, генетичних дочки/сина, кровного родича, вагітної жінки, матері, яка годує грудьми. Усе інше – це соціально-культурні конструкти. Немає жодного біологічного підґрунтя для таких функцій, як куховарити, прибирати, доглядати за дітьми, заробляти гроші, ремонтувати сантехніку тощо. Тобто це та все інше можуть робити як чоловіки, так і жінки.
Проте для класичного патріархального суспільства характерний гендерний розподіл праці. Жінка виконує соціальну роль виховательки, домогосподарки, берегині, чоловік – захисника, голови сім’ї, того, хто забезпечує всю родину фінансово. Також панують уявлення, що жінки емоційні, нелогічні, поверхові тощо, а чоловіки агресивні, незалежні, прагнуть домінувати і т.д. Це і є гендерні стереотипи – узагальнені традиційні уявлення про те, якими є чоловіки та якими є жінки, чим вони повинні займатися, а чим – у жодному разі не мають.
Тобто чоловіка передусім оцінюють за професійними здобутками, а жінку – за сімейним становищем.
Із гендерними стереотипами та розподілом соціальних ролей тісно пов’язаний сексизм – упередження щодо людей через їхню стать або гендер, дискримінація та недооцінка за статтю. Сексисти судять про людей стереотипно, оцінюють відповідно до тих уявлень про чоловіків і жінок, що описано вище. Наслідком сексизму є гендерна нерівність у різних проявах, особливо це відчутно у сфері трудових відносин (різниця в оплаті праці, скляна стеля).
Жінки досі отримують меншу зарплатню на цілій низці посад. Нерідко буває, що чоловікові на певній посаді платять більше, ніж на аналогічній посаді жінці.
Терміном скляна стеля позначають невидимий і формально ніяк не визначений бар'єр, котрий обмежує кар'єрне просування жінок, незалежно від їхніх професійних якостей. Конкретних обмежень ніби і немає, проте жінка не може рухатися далі в кар’єрі. Є ще одне поняття: липка підлога – так називають низький рівень зарплат, що також практично не лишає шансів іти вперед, адже для розвитку також треба кошти (наприклад, на навчання).
***
ЧОМУ ЖІНОЧЕ ЛІДЕРСТВО ВАЖЛИВЕ?
В українському суспільстві жінки працюють нарівні з чоловіками. У деяких сферах їх помітно більше, як, наприклад, у медицині й охороні здоров’я, освіті, соціальній роботі, гуманітарних науках. При цьому, як уже згадувалося, у середній і вищій ланках управління їх кількість пропорційно зменшується – чим вищий управлінський рівень, тим менше там жінок. А однак жіноче лідерство є дуже важливим для налагодження суспільного діалогу.
Для жіночого лідерства притаманна гуманізація суспільних відносин та превалювання мирних способів вирішення конфліктів. Це потрібно в Україні зараз, оскільки ми живемо у час війни, попереду в нас довгий відновлювальний період – тож кількість конфліктів, з якими доведеться працювати, просто величезна. Потенціал жіночого лідерства обов’язково треба залучати, тому маємо підтримувати жінок-лідерок з різних сфер діяльності вже сьогодні.
Участь жінок у процесах прийняття рішень важлива ще й тому, що це робить їх видимими, дає можливість озвучувати проблеми та захищати свої інтереси. Коли у певної спільноти чи прошарку немає своїх видимих представників, їхні проблеми лишаються поза увагою. Жінки-лідерки здебільшого можуть компетентніше репрезентувати та захищати жінок у різних питаннях.
Як же їх підтримувати? Надавати доступ до освітніх можливостей, забезпечувати новими знаннями, сприяти в отриманні керівних посад в урядових установах та громадських організаціях. Жінки мають бути більше залучені в процеси прийняття рішень на всіх рівнях. Це єдино можливий шлях до побудови здорового, гармонійного, стійкого суспільства майбутнього.
Ілюстрація: LinkedIn Sales Solutions, відкритий ресурс Unsplash
Авторка: Юлія Панченко (Iuliia Panchenko)